17 липня 2023 року
Про це заявив заступник Генерального секретаря Глобального союзу IndustriALL Кемаль Озкан під час семінару «Захист працівників в Україні під час війни та при відбудові країни», який відбувся у Києві.
«У часи війни на окупованих територіях були зафіксовані багато порушень прав робітників, включаючи право виїжджати, насильницька депортація, насильницька робота, насильство зміни профспілок та тортури, - зазначив він. - Тому ми маємо бути голосом робітників на цих територіях, продовжувати фіксувати порушення і говорити про ці злочини світу».
Втім, за словами Озкана, проблеми з трудовими правами є, на жаль, не лише на тимчасово окупованих територіях.
«Дуже розчарований ухваленими законами про працю в Україні. Ми насилу розуміємо, чому зараз змінюють трудовий закон у таких жахливих обставинах. Необхідний соціальний діалог при кожній зміні у законах про працю. Також усі зміни повинні дотримуватись міжнародних стандартів та стандартів ЄС. На жаль, нинішні закони від них далекі», - зауважив заступник Генерального секретаря Глобального союзу IndustriALL.
За його словами, Україна і так зараз втратила багато людей через міграцію, і щоб вони повернулися, треба щоб вони бачили, що тут є хороші умови для праці. Люди хочуть процвітаючу економіку, яка виробляє автомобілі, літаки та машини, а не економіку, де 70% експорту – мінерали.
У нас є план, як досягти такої економіки. Україна зруйнована і їй потрібна закордонна допомога та інвестиції. Але ця допомога має бути організована разом з соціальним діалогом. Ми проти допомоги та інвестиції, якщо вона буде дана за рахунок порушення основних прав робітників. Це наша червона лінія, і це наше повідомлення всім міжнародним співтовариствам", - підкреслив Кемаль Озкан.
За словами Григорія Осового, в умовах війни ми змушені дещо відступити від генеральної лінії під назвою «гідна праця». Адже вона може розвиватися та імплементуватися тоді, коли є сталий мир і спроможність забезпечувати цю гідну працю. Війна перекреслила та загальмувала дещо з того, що намітили і те, чого хотіли б досягти. Право на працю сьогодні перекреслене майже для 5 мільйонів працівників на окупованих територіях, де зруйновані підприємства або активні бойові дії.
«Інше питання, яке стосується умов праці та регулювання трудових відносин. Війна змусила ввести зміни до законодавства, які обмежили деякі трудові права громадян, права профспілок. Це вимушений захід, який не може зберігатися в законодавчій базі нашої країни - і профспілки про це завжди говорять. Те, що вимушено прийнято сьогодні, не повинно залишатися в законодавстві та бути сталою нормою назавжди, - зауважив він. - Зараз ми у своєму кейсі маємо 47 законопроектів, які ми називаємо токсичними, антитрудовими, антисоціальними. По кожному з них йде шалена боротьба. Користуючись військовою термінологією, частину з них вдається розмінувати, частину - відтермінувати. А решту ми намагаємося виправити, готуючи навздогін альтернативні законопроекти».
На думку Г.Осового, якщо б сьогодні у профспілок не було двох опор – це Міжнародна організація праці та європейські структури, то наша сила була б значно меншою. Адже саме від міжнародних організацій ідуть посили президенту, уряду, парламенту, і це до певної міри стримує їх азарт прийняти якомога швидше і більше законів, які не зовсім відповідають прагненням та потребам українців.
На панельних дискусіях також говорили про забезпечення прав працівників і профспілок в умовах воєнного стану, про реформи, які здійснюються в Україні та відбудову країни. Про те, як зберегти робочі місця під час війни. Шукали способи більш ефективного використання наявного трудового потенціалу, стимулювання повернення додому українців, які виїхали за кордон. Обговорювали, чим міжнародні організації можуть нам допомогти. І звісно, вели дискусії про соціальний діалог.
За матеріалами сайту fpsu.org.ua
