#ПрофспілкаЦеМи #ПМГУ_35
Життя Олени Тараненко тісно пов’язане з гірничо-металургійною галуззю та Профспілкою. Майже чверть століття вона пропрацювала на Нікопольському заводі феросплавів і близько десятиліття виконувала обов’язки профгрупорга. Три з половиною роки тому вона, провідний інженер з нагляду за будівництвом та ремонту будівель і споруд, прийшла на Нікопольський завод технологічного оснащення. А півтора роки тому взяла на себе ще одну непросту місію – очолила первинну організацію ПМГУ.
На питання, як наважилася на такий серйозний крок, Олена відповідає: «Війна підштовхнула».
Справа в тому, що коли Сергій Лук’янов, тодішній голова первинної організації, пішов на фронт, профспілкове життя на заводі нібито завмерло. А попереду – літо, необхідність організації дитячого оздоровлення, та й соціальні потреби колективу нікуди не поділися. Саме тоді Олена прийняла рішення взяти на себе відповідальність.
«Я мала це зробити саме у цей складний час, – ділиться вона. – Коли Сергій повернеться з війни, впевнена, люди знову довірять йому керівництво. А я готова допомагати і підтримувати його».
Найважче в цій роботі, зізнається профлідерка, – пояснити людям, навіщо потрібна Профспілка. «Багато хто вважає, що й без неї можна обійтися. А я нагадую: так само казали й про війну – що вона неможлива. Але вона прийшла. І якщо не буде Профспілки – ніхто не захищатиме наших трудових прав».
Мрія Олени – зробити колективний договір реальним, дієвим інструментом, зрозумілим і корисним кожному працівникові. «Люди мають знати, що цей документ – не формальність, а механізм вирішення наших питань. І що членство у Профспілці дає переваги, яких не мають ті, хто стоїть осторонь».
Попри складні обставини прифронтового міста, Олена продовжує роботу над цим завданням. Вона переконана, що у колдоговорі мають бути чітко прописані додаткові соціальні гарантії саме для членів ПМГУ, адже лише тоді люди відчують цінність свого членства.
«Так, профспілкова діяльність забирає багато часу і сил, – говорить вона. – Але без цього не буде результату. Успіх можливий тільки тоді, коли кожен працівник зрозуміє суть і важливість Профспілки та буде свідомо її підтримувати».
Профспілкова робота, додає Олена Петрівна, дає відчуття єдності: «Я бачу, що після останнього З’їзду діяльність ПМГУ оживає. Хочу, щоб наша Профспілка була реальною силою. Після Перемоги ми відбудовуватимемо Україну – і в цьому процесі профспілки мають відігравати значну роль, бути поруч з людьми».
