24 лютого 2026 року

Андрій Слюсаренко: нам потрібні нові підходи

Андрій Слюсаренко, голова комісій з охорони праці та молодіжної політики ПО ПМГУ «КАМЕТ-СТАЛЬ», – особа в профспілковому колі відома. Хтось поважає його за сміливість висловлювати власну думку, хтось критикує за зайву різкість, однак всі визнають: небайдужості та енергійності цьому активісту не позичати. У Молодіжній раді ПМГУ такі якості дуже запитані. Тож не дивно, що Слюсаренко було делеговано до її оновленого складу.

– Андрію, у Вас, на відміну від більшості сьогоднішніх членів МР, досить великий досвід молодіжної роботи – як у первинній організації, так і на рівні всієї Профспілки. А коли Ви зіштовхнулися з цим напрямом діяльності вперше? Поділіться спогадами про початок свого шляху молодого лідера.

– У наші первинній організації активних людей помічають одразу. А в мене вдача така – не можу сидіти тихо, ніде не втручаючись. Так і долучився до профспілкових справ, зокрема почав опікуватися питаннями молоді.

На великий профспілковий захід, присвячений саме їм, вперше потрапив у 2019 році. ПО делегувала мене на Молодіжний форум. Там було дуже цікаво: я познайомився з багатьма хорошими людьми, ми навчалися, змагалися, спілкувалися. Я всюди брав дієву участь. А інакше нащо приїжджати? На це звернув увагу Роман Тарасенко – фахівець апарату ЦР ПМГУ, відповідальний за молодіжний сектор.

Ми довго говорили: про проблеми і можливості, про майбутнє і плани. Я надихнувся, а він – відзначив моє бажання працювати, і далі вже цілеспрямовано залучав мене до тематичних навчань, нарад, комісій, заходів, орієнтованих на молодь. Тоді їх проводили часто і на всіх рівнях: від цехового до всеукраїнського.

– Зараз, на жаль, все інакше…

– На жаль. Сьогодні молодіжна робота дуже сильно буксує. З молодими спілчанами зазвичай працювали «пряником»: пропонували їм якісь корисні ініціативи, бонуси, переваги. Та зараз на такі речі фінансових можливостей немає. Залишаються нематеріальні стимули.

В первинній організації це, насамперед, увага і турбота. Ми допомагаємо адаптуватися на виробництві і в колективі, відповідаємо на запитання, допомагаємо вирішувати проблеми, якщо вони виникають. А от що робити на рівні всієї Профспілки: як залучати, втримувати та стимулювати до розвитку молодь в лавах ПМГУ? Щодо цих питань ми й розмірковуватимемо в Молодіжній раді нового скликання в першу чергу.

– У Вас є якісь готові ідеї? Що Профспілка може дати молоді – не колись, у кращому майбутньому, а зараз?

– Насамперед, профспілка дає молоді, і всім спілчанам, незалежно від віку, відповідального роботодавця. Соціальна орієнтованість керівництва, не закріплена в колективному договорі, – штука дуже крихка. Перші ж труднощі – і «доброта» закінчується, починається економія на колективі. Присутність профспілки на підприємстві дисциплінує. Тут вже всі гарантії прописані чорним по білому, порушувати їх собі дорожче. Про це ми завжди розповідаємо нашим людям – і маємо продовжувати.

Стосовно речей, важливих саме для молоді, думаю, нам потрібні нові підходи. У 2023 році, коли я був на молодіжних зборах у Києві, організованих ФПУ, в мене була можливість поспілкуватися з керівниками Державної служби зайнятості і Федерації роботодавців України. В розмові я озвучив думку, що державні кошти компенсації за працевлаштування молодого фахівця на перше робоче місце мають йти не роботодавцю, а самому працівнику. Мабуть, це прозвучало трохи нестандартно, не знаю, мені нічого не відповіли. Але через певний час Група Метінвест запустила на своїх підприємствах програму «Перше робоче місце» з поетапною виплатою новим молодим працівникам 50 тисяч гривень.

До чого це я. Деякі ініціативи, які не здатна втілити Профспілка, здатен реалізувати роботодавець. Звісно, у власних інтересах – але з користю для наших спілчан. Тож коли ми не маємо фінансової спроможності покращити життя молоді напряму, варто принаймні виступати ініціаторами позитивних змін в діалозі з соціальними партнерами. Виносити проблеми молодих металургів і гірників на обговорення та генерувати хороші ідеї – те, що ми можемо вже зараз.

– А що, в свою чергу, молодь дає Профспілці?

– Саму себе. Молодь – потенціал нашої Профспілки. Ті, хто зараз починають як активісти, завтра стануть лідерами і поведуть ПМГУ вперед.

– Відповідальна роль! Якими мають бути ці люди? Взагалі які риси характеру притаманні зразковому молодому профлідеру? Та чи можна їх якось розвинути?

– Небайдужість – перше, основоположне. Профлідер – все ж не просто робота, а покликання. Йому не начхати на чужі труднощі, він співчуває та щиро хоче допомогти. Але не поринає у жалість, вміє зберігати голову холодною – і наполегливо шукати способи вирішення проблеми.

Потім: терплячість та повага до людей. Всі ми різні, часом той, хто приходить до тебе по підтримку, може мати складний характер, бути роздратованим чи злим, поводитися неввічливо. Та це не привід відмовити людині. Профспілка – завжди про рівність та справедливість, кожен член ПМГУ заслуговує на добре і уважне ставлення і допомогу.

А ще дуже важлива здатність навчатися новому. У молодіжному секторі то взагалі «маст хев». Світ навколо змінюється: нові технології, нові закони, нові правила гри. Профлідеру важливо бути на вістрі змін, на те він і лідер.

Звісно, якщо є бажання, всі ці якості можна розвинути. Вони гартуються під час щоденної роботи з людьми – у спілкуванні та виконанні профспілкових доручень. Стосовно теоретичної бази – вона також потрібна. І тут дуже доречні навчальні проєкти для молоді. Їх розробка та впровадження – ще один пріоритет Молодіжної ради ПМГУ. Це відображено у нашому плані роботи. Маю сподівання, що разом з фахівцями апарату Профспілки ми зможемо вибудувати систему підвищення кваліфікації молодіжного активу таким чином, щоб вона приносила користь всім молодим спілчанам, які хочуть вчитися і розвиватися.