21 жовтня 2024 року

Обмін досвідом та сестринська підтримка

Не те щоб гендерні питання були для України та для її профспілок неактуальними. Вони стоять на нашому порядку денному, адже нерівність в оплаті праці чоловіків і жінок на вітчизняних підприємствах є, де правди діти, та й явище «скляної стелі» ніхто не відміняв. Однак їхня гострота не надто висока. Імовірно тому, що українські жінки завжди були дуже активними і пробивними. Навіть у такій «суворій» галузі як ГМК їх багато, їх чути, їх помічають та поважають.

Конкретно у Профспілці металургів і гірників України жінки ще до війни складали більше половини середньої ланки активу, та й жінкою – головою великої, потужної первинки нікого не здивуєш. Тож заходів, орієнтованих конкретно на жінок та суто жіночі проблеми, ми фактично не проводимо. А от у міжнародній профспілковій спільноті вони досить популярні. Що ж, представниці ПМГУ із зацікавленням беруть в них участь, слухають колег з інших країн – та і самим їм, мешканкам воюючої країни, є що сказати на широкий загал.

Так, 15 жовтня декілька лідерок нашої Профспілки долучилися до віртуальної зустрічі жінок гірничодобувної промисловості, організованої Глобальним союзом IndustriALL. Про те, як вона пройшла та що на ній обговорювали, нам розповіла очільниця первинки ПМГУ на «Запоріжвогнетрив» Олена Логунова:

– До «жіночої» онлайн-наради підключилися 44 учасника з різних куточків світу. Розпочали розмову з інформаційної довідки про політику IndustriALL щодо боротьби із сексуальними домаганнями на роботі. Вона дає визначення явищу та закріплює принцип його повного нетолерування в межах роботи всіх органів Глобального союзу.

Із вступним словом та інформацією про «жіночий курс» своєї профспілки до присутніх звернулася Люсінед Варао-Суарес – співголова Сектору гірничодобувної промисловості, галузей з обробки алмазів, дорогоцінних каменів, виготовлення прикрас і ювелірних виробів, президентка бразильської Національної конфедерації хімічної промисловості.

Про роль та проблеми жінок, які працюють в гірничодобувній промисловості по всьому світі, а також реалізацію рекомендацій жіночої мережі, що діє в Секторі, говорив голова Сектору Глен Мпуфане.

Своїм досвідом вирішення конкретних проблем жінок на виробництві поділилися профлідерки з Південної Африки. Там, де вони живуть і працюють, гендерно зумовлене насильство на роботі – сумна щоденна реальність. Тож профспілки не лише вважають своїм завданням подолати цю згубну тенденцію, але й стають на захист жінок в кожному конкретному випадку.

Представниці Австралійської профспілки працівників гірничодобувної та енергетичної промисловостей розповіли про заходи із запобігання домагань та харасменту, які вони впроваджують на підприємствах корпорацій Rio Tinto та BHP.

Дівчата з Субсахарської Африки та Латинської Америки, разом із кураторкою від IndustriALL з гендерних питань Армель Себі, порушили тему просування молодих активісток – на їхню думку, йому ефективно сприятимуть наставницькі програми.

Загалом більшість доповідачів зазначали, що серед працівників підприємств сектору і, відповідно, їхніх спілчан є великий гендерний дисбаланс. Гірничодобувна та суміжні галузі залишаються «чоловічими». Жінки поки що не прагнуть «потіснити» з них чоловіків. Щоб вони цього захотіли, їм мають запропонувати якісні робочі місця, захищені як від виробничих ризиків, так і від дискримінації й домагань з боку колег – що можливо тільки за наявності відповідної державної політики, за бажання роботодавців та за гарантованого міцного профспілкового захисту.

В усіх нас різні умови життя і праці, це було зрозуміло і до зустрічі, і ще раз підтвердилося під час численних тематичних дискусій за її програмою. Наприклад, у нас, українок, головні «жіночі» проблеми наразі пов’язані з війною – з тим, що чоловіки на фронті і ми маємо брати на себе частину їхньої роботи, з постійним стресом від небезпеки для нас та наших дітей, з економічною кризою, через яку припиняють роботу підприємства. Чи розуміють нас повною мірою жінки з інших країн, коли ми про це говоримо? Не знаю.

Чи можемо ми, з нашим непоганим (поки що) КЗпП, повною мірою зрозуміти проблеми африканок, зовсім слабко захищених трудовим законодавством? Теж не знаю. Але жінки, де б вони не жили, мають досить високий рівень емпатії, тож вони принаймні намагаються зрозуміти одна одну і щиро одна одній співчувають. Тож за підсумками зустрічі прозвучала пропозиція проводити такі наради на постійній основі: щоб ділитися досвідом, обговорювати питання захисту прав жінок та відчувати сестринську підтримку.