9 травня 2023 року
Дякуємо Вам за Перемогу: профспілка Покровського ГЗК привітала ветерана Михайла Сіліна
Щороку на початку травня ми вшановуємо наших дорогих ветеранів, котрі 78 років тому звільнили рідну землю від загарбників та подарували нам всім мирне життя. Для тих, які, не вагаючись стали на захист Батьківщини, важко усвідомити, чому колись «братній народ», з котрим вони разом кували Перемогу, цинічно напав на Україну та вже понад рік веде кровопролитну війну, руйнуючи країну та вбиваючи її мирних жителів... Але попри важку ситуацію в нашій державі, ми не маємо права забувати про той Подвиг, який здійснили ветерани Другої світової задля Перемоги над нацизмом.
Свій священний обов’язок перед воїнами-визволителями Другої світової ніколи не забувають активісти первинної організації ПМГУ Покровського ГЗК. 8-го травня, у День пам’яті та примирення, голова профспілки Євген Запускалов та його заступник Юрій Чепінський завітали до єдиного ветерана, який залишився живий у Покрові – Михайла Федоровича Сіліна. Про це розповіла редактор газети «За марганець» Н.Чепець.
Нині йому вже 98 років, але незважаючи на це, Михайло Сілін тримається під пильною опікою своєї турботливої дружини Ніни Миколаївни. Вони тішились гостям і підготували для них частування. Натомість Євген Михайлович вручив ветерану квіти і фінансову допомогу від підприємства. Він подякував визволителю за Подвиг і привітав Михайла Федоровича з визначним днем. Побажав міцного здоров'я та, звісно, мирного неба.
– Пишаємося вашим безцінним подвигом та передаємо естафету пам’яті про нього нашим дітям і онукам, – відзначив Євген Михайлович, потискаючи руку герою-визволителю, фронтовий шлях якого був дуже складним.
У 1943-му 18-річного Михайла призвали до армії, де він прийняв присягу при 353-му стрілецькому полку за спеціальністю «Мінометник». Молодий військовий заповзято визволяв рідну землю від окупантів, не раз потрапляючи під ворожі бомбардування та мінометні обстріли. Він втрачав товаришів, але попри душевний біль твердо йшов вперед.
У квітні 44-го піхотинець Михайло Сілін став офіцером морського флоту, отримав спеціальність «Зв'язківець» («Сигнальник»). Далі служив сигнальником на військовому кораблі «Великий мисливець», що знищував підводні човни. Останні місяці війни він служив в порту Пехлеві (Іран). Загалом Михайло Федорович присвятив службі на морі 14 років і пройшов шлях від рядового до мічмана.
На честь свята ветеран одягнув піджак з усіма нагородами, котрі отримав за свій внесок у Перемогу: медалями «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною», Орденами Вітчизняної війни та «За мужність», а також ювілейними.
Подружжя Сіліних з радістю зустрічає кожен новий день, дякує Збройним силам України за нього. Ветеран вірить, що молоді хлопці, які стали на захист Батьківщини, обов’язково повернуться додому з Перемогою. Так само, як свого часу повернувся він.
