Визначення понять

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) — юридична особа, створена відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", яка має статус неприбутко­вої організації (непідприємницького това­риства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійни­ми активами, а також здійснює пенсійні ви­плати учасникам зазначеного фонду у виз­наченому цим Законом порядку.

Отже, НПФ не мають на меті одержання прибутку для подальшого його розподілу між засновниками.

НПФ не може бути проголошений бан­крутом та ліквідований за законодавством про банкрутство.

Обслуговування НПФ здійснюється кіль­кома професійними учасниками фінансово­го ринку, які виконують різні, чітко визна­чені Законом функції щодо управління ак­тивами НПФ, адміністрування його діяль­ності та зберігання пенсійних активів.

Адміністратор недержавного пенсій­ного фонду — юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження ді­яльності з адміністрування пенсійних фондів.

Зберігай пенсійного фонду — банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам Закону.

Компанія з управління активами — юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підста­ві відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.

Відкритий пенсійний фонд — недер­жавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи неза­лежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками відкритого НПФ можуть бути одна чи декілька юридичних осіб з ураху­ванням обмежень, встановлених Законом для бюджетних організацій.

Професійний пенсійний фонд — недер­жавний пенсійний фонд, засновником (за­сновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізич­ні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

Корпоративний пенсійний фонд — засновником є роботодавець — юридична особа або декілька таких юридичних осіб, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду мо­жуть бути виключно громадяни, що пере­бувають (перебували)у трудових відноси­нах із засновниками або роботодавцями-платниками цього фонду.

У разі, якщо роботодавець здійснює пен­сійні внески на користь своїх працівників до будь-якого НПФ, працівники мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь фонду без обмежень. Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім найманим працівникам юри­дичної особи, що є засновником або робо­тодавцем-платником такого фонду. Робото­давець не має права будь-яким чином обме­жувати права працівників на участь у кор­поративному пенсійному фонді.

Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної пла­ти або застосувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми за­робітної плати залежно від віку працівників та (або) від їх стажу роботи на даному підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників.

Роботодавець — платник корпора­тивного пенсійного фонду — робото­давець, який визнає статут уже створеного корпоративного пенсійного фонду, виявив бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору, укладеного ним з ра­дою цього пенсійного фонду.

Вкладник недержавного пенсійного фонду — особа, яка сплачує пенсійні вне­ски на користь учасника шляхом перераху­вання грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Учасник недержавного пенсійного фонду — фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержав­ного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержання пенсійних ви­плат з такого фонду.

Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпе­чення здійснюють:

—      за діяльність НПФ — Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг України;

—      за діяльністю осіб, що здійснюють уп­равління активами НПФ, та зберігачів — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

—      контроль за дотриманням законодавст­ва про захист економічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забез­печення — Антимонопольний комітет України.

Збори засновників пенсійного фонду

Збори засновників пенсійного фонду є вищим органом управління недержавного пенсійного фонду, во­ни проводяться не рідше одного разу на рік. Збори засновників НПФ утво­рюють раду фонду для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основ­них питань його роботи.

Дата, час і місце проведення зборів оголошуються радою фонду шляхом письмового повідомлення усіх за­сновників фонду не пізніше ніж за 20 днів до проведення зборів.

Учасники фонду, які становлять не менш ніж десять відсотків загальної кількості учасників фонду, мають право вимагати скликання позачер­гових зборів засновників та обов'яз­кового прийняття рішення з питань, запропонованих ними до розгляду на зборах засновників.

 Збори засновників пенсійного фон­ду вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини за­гальної кількості засновників фонду.

У разі, коли збори засновників не відбулися два рази підряд у зв'язку з їх неправомочністю через відсутність достатнього числа представників за­сновників, рішення за порядком ден­ним таких зборів приймається Дер­жавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Обов'язковим питанням порядку денного зборів засновників є вибори нових членів ради фонду замість тих, повноваження яких були припинені.

До компетенції зборів заснов­ників належать:

• погодження змін до статуту пенсійного фонду, в тому числі що стосується пенсійних схем;
• затвердження підсумків роботи пенсійного фонду;
• винесення рішень про притягнен­ня до майнової відповідальності членів ради пенсійного фонду;
• заслуховування звіту ради пен­сійного фонду та винесення рі­шень про переобрання членів ради пенсійного фонду;
• вирішення інших питань, віднесе­них до компетенції зборів заснов­ників статутом пенсійного фонду.

Збори засновників пенсійного фонду можуть проводитись шляхом опитування, якщо таке визначено статутом пенсійного фонду, у поряд­ку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Рада пенсійного фонду

Рада фонду — єдиний орган управління недержавного пенсійного фонду (далі — НПФ), який утворюється для здійснення контролю за поточною діяльністю НПФ та вирішення основних питань його функціонування.

Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки з правом переобрання на на­ступний строк з числа осіб, які:

1. є дієздатними;
2. відповідають кваліфікаційним вимогам,визначеним Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг України та статутом пенсійного фонду;
3. не були засуджені за умисні злочини;
4. не були протягом останніх семи років керівниками юридичних осіб, визнаних бан­крутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період перебування цієї особина керівній посаді;
5. не є пов'язаними особами інших членів ради фонду.

Кандидати в члени ради фонду, які є пред­ставниками засновників пенсійного фонду та роботодавців-платників корпоративного пенсійного фонду, призначаються заснов­никами пенсійного фонду та роботодавцями-платниками корпоративного пенсійного фонду, визнаються членами ради фонду на зборах засновників та набувають повнова­жень членів ради фонду, якщо протягом ЗО днів після подання списку членів ради фон­ду до Державної комісії з регулювання рин­ків фінансових послуг України щодо них не надійде обґрунтованого письмового за­перечення Державної комісії з регулюван­ня ринків фінансових послуг України.

Кількість представників, яких кожен із засновників пенсійного фонду та робото­давців-платників корпоративного пенсій­ного фонду має право делегувати до ради фонду, визначається у статуті пенсійного фонду чи за рішенням зборів засновників. Можливим є делегування до ради фонду одного представника від кількох заснов­ників (роботодавців-платників).

Рада фонду провадить свою діяльність у по­рядку, визначеному статутом НПФ, та відпо­відно до вимог Закону і виконує такі функції:

• Звітує про діяльність НПФ перед збо­рами засновників фонду.
• Реєструє в Державній комісії з регу­лювання ринків фінансових послуг Ук­раїни зміни до пенсійних схем фонду.
• Затверджує інвестиційну декларацію фонду та зміни до неї. Протягом 60 ка­лендарних днів після формування ради фонду інвестиційна декларація піддягає обов'язковій реєстрації в Дер­жавній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
• Укладає від імені НПФ договори з адміністратором,   компанією  з  уп­равління активами або іншою особою,яка   отримала   ліцензію на провад­ження діяльності з управління актива­ми, зберігачем і аудитором НПФ, а також договори про участь з робото­давцями-платниками корпоративного НПФ.
• Заслуховує    звіти    про   діяльність адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами НПФ, зберігача та приймає рішення щодо цих звітів.
• Затверджує інформацію про фінансо­вий стан НПФ, яка піддягає оприлюд­ненню, і розглядає аудиторський вис­новок.
• Здійснює контроль за цільовим вико­ристанням активів НПФ.
• Розглядає спірні питання, що виника­ють між НПФ та його учасниками та/або вкладниками.

Рада фонду підзвітна зборам засновників НПФ, члени ради можуть бути переобрані в разі неналежного виконання покладених на них обов'язків.

Особи, що здійснюють управління активами НПФ

Управління   активами   НПФ   може здійснюватися:

— компанією з управління активами,яка отримала відповідну ліцензію;

— банком щодо активів створеного ним   корпоративного   пенсійного фонду у випадках, передбачених За­коном;

— професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Компанія з управління активами — юридична особа, яка провадить про­фесійну діяльність з управління актива­ми пенсійного фонду на підставі ліцензії на провадження такої діяльності. Рада пенсійного фонду укладає договір про управління активами пенсійного фонду з особою, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Засновники корпоративного або про­фесійного фонду та роботодавці-плат­ники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути компанією з управління активами цього фонду, крім випадків передбачених Законом.

У разі створення свого корпоративно­го пенсійного фонду компанія з уп­равління активами має право здійсню­вати управління активами такого фонду та адміністрування фондом за умови от­римання відповідних ліцензій.

Особа, яка здійснює управління пенсійними активами, зобов'язана:

• здійснювати операції щодо уп­равління активами відповідно доінвестиційної декларації пенсій­ного фонду та укладеного дого­вору про управління активами;
  • подавати  щороку раді фонду пропозиції щодо внесення змін доінвестиційної декларації фонду;
  •  надавати звітність, передба­чену Законом.

Відповідальність особи, що здійснює управління активами.

Особа, що здійснює управління акти­вами пенсійних фондів, несе відповідаль­ність перед пенсійним фондом за вико­нання своїх зобов'язань і збитки, завдані пенсійному фонду внаслідок порушення цією особою законодавства, положень інвестиційної декларації пенсійного фонду або договору про управління ак­тивами пенсійного фонду, всім майном, що належить їй на праві власності.

Збитки, завдані учасникам фонду внаслі­док порушень, визначених частиною першою цієї статті, відшкодовуються за раху­нок резервного фонду особи, що здійснює управління активами такого пенсійного фонду, а у разі недостатності резервного фонду — за рахунок іншого майна цієї особи.

Адміністратор недержавного пенсійного фонду

Адміністрування недержавного пенсій­ного фонду (НПФ) може здійснюватися:

— юридичною особою, яка надає про­фесійні послуги з адміністрування НПФ (професійний адміністратор),отримавши ліцензію на проваджен­ня   діяльності   з   адміністрування пенсійних фондів;

— одноосібним засновником корпора­тивного пенсійного фонду, який прий­няв рішення про самостійне здійснен­ня адміністрування такого фонду та отримав на це відповідну ліцензію;

— компанією з управління активами,яка отримала відповідну ліцензію.

Адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі — адміністра­тор) — юридична особа, що здійснює адміністрування НПФ на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Адміністратор надає послуги пенсійно­му фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі.

Засновники корпоративного або про­фесійного фонду та роботодавці — плат­ники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути його адміністратором, крім випадків, передбачених Законом.

У разі створення свого корпоративно­го пенсійного фонду компанія з уп­равління активами має право здійсню­вати управління активами такого фонду та адміністрування фондом за умови от­римання відповідних ліцензій.

Адміністратор зобов'язаний:

— вести персоніфікований облік учасни­ків пенсійного фонду відповідно до За­кону та нормативно-правових актів;

— укладати  пенсійні  контракти  від імені пенсійного фонду;

— забезпечувати здійснення пенсій­них виплат учасникам фонду у ви­падках, передбачених Законом;

— надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових кош­тів для оплати витрат, що здійсню­ються за рахунок пенсійних активів відповідно до ст. 48 Закону "Про не­державне пенсійне забезпечення";

— надавати       пенсійному       фонду агентські   та   рекламні   послуги,пов'язані з його діяльністю;

— надавати інформацію відповідно до умов договору та Закону "Про не­державне пенсійне забезпечення";

— складати відповідно до вимог Зако­ну та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність пенсійного фон­ду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду.

Відповідальність адміністратора

Адміністратор НПФ несе відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями перед пенсійними фондами, з радами яких він уклав договори про надання послуг, всім майном, що належить йому на праві власності.

Відшкодування збитків, завданих адміністратором, здійснюється за раху­нок його резервного фонду, а у разі не­достатності резервного фонду — за ра­хунок іншого майна адміністратора.

Адміністратор не має права передава­ти свої зобов'язання перед пенсійними фондами іншим особам.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями адміністратора пенсій­ного фонду, адміністратор не несе відпо­відальності за зобов'язаннями держави.

Зберігач пенсійного фонду

Зберігач пенсійного фонду (далі — зберігач) — банк, який прова­дить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам Закону.

Засновники пенсійного фонду та роботодавці-платники корпоративно­го пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду.

Обов'язками зберігача пенсійного фонду є:

• відкриття   та   ведення   рахунків пенсійного фонду;
• приймання, передача (переведен­ня), облік та забезпечення збері­гання цінних паперів, а також до­кументів, які підтверджують пра­во власності на пенсійні активи в інших формах, документів, пов'я­заних з формуванням та викорис­танням пенсійних активів;
• перевірка підрахунку чистої вар­тості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків,   здійсненого   адміністра­тором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду;
• виконання відповідно до Закону розпоряджень адміністратора що­до перерахування пенсійних кош­тів;
• виконання розпоряджень адмініс­тратора     щодо     перерахування грошових коштів для оплати по­слуг    адміністратора,    зберігача,винагороди особі, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, аудитора (ау­диторської фірми), оплати послуг осіб, які надають пенсійному фо­нду консультаційні та (або) агент­ські послуги, торговців цінними паперами та інших посередників,здійснення оплати витрат на пе­ререєстрацію  прав  власності  та оплати інших витрат, передбаче­них Законом;
• виконання  розпоряджень   особи,що здійснює управління активами пенсійного фонду, згідно з інвес­тиційною декларацією пенсійного фонду;
• зберігання   копій   розпоряджень щодо операцій з цінними папера­ми та іншими активами, наданих особами, що здійснюють управ­ління активами пенсійного фонду,торговцям цінними паперами та іншим посередникам;
  • подання   звітності,   передбаченої Законом та відповідними норма­тивно-правовими актами;
  • виконання розпоряджень Держа­вної комісії з цінних паперів та фондового   ринку   щодо   припи­нення    (блокування)    виконання розпоряджень особи, що здійснює управління  активами  пенсійного фонду, на підставах, визначених законодавством.

    Відповідальність зберігача

Зберігач несе відповідальність за збитки, завдані ним пенсійному фон­ду та його учасникам внаслідок неви­конання або неналежного виконання умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, та від­шкодовує їх відповідно до умов цього договору та у порядку, встановлено­му законодавством.

Зберігач не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду перед його учасниками, за зо­бов'язаннями осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фо­нду, та адміністратора перед пенсій­ним фондом, крім випадків, передба­чених Законом.

Схема функціонування НПФ

Рада фонду укладає з адміністратором договір про адміністрування пенсійного фонду;

Рада фонду укладає договір про управління активами пенсійного фонду з компанією (компаніями) з управління активами або іншою особою, що здійснює управління активами пенсійного фонду (далі - КУА);

Рада фонду укладає зі зберігачем договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем;

Адміністратор від імені пенсійного фонду укладає з вкладниками пенсійні контракти;

Адміністратор надає учасникам інфор­мацію про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків та укладає договори про виплату пенсій;

КУА надає зберігачу розпорядження щодо інвестування активів пенсійного фонду;

Зберігач надає КУА інформацію про здійснення операцій з інвестування активів;

Адміністратор надає зберігачу розпо­рядження щодо перерахування коштів для оплати послуг, які надаються НПФ, пен­сійних виплат та інших витрат, передбаче­них Законом;

Адміністратор надає КУА інформацію про суму пенсійних внесків, що надійдуть до фонду (відповідно до пенсійних контрактів), та суму виплат, що будуть здійснені за рахунок пенсійних активів (відповідно до договорів про виплату пенсій та при переведенні коштів);

Зберігач надає адміністратору інфор­мацію щодо перерахування коштів для оплати витрат НПФ, а також адміністра­тору та раді фонду звітність про обслугову­вання пенсійного фонду;

КУА надає адміністратору та раді фонду звітність про управління активами пенсійного фонду;

Адміністратор надає раді фонду звіт­ність з недержавного пенсійного забез­печення.

Пенсійні схеми

Вкладник фонду вільно вибирає пенсійну схему, яка визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасника фонду, та підписує пенсійний контракт.

Пенсійний фонд може використову­вати кілька пенсійних схем. Пенсійні схеми та зміни до них підлягають обов'язковій реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

В пенсійних схемах відобража­ються:

• умови    та    порядок   участі    у пенсійній схемі;
• порядок, розмір та строки сплати пенсійних внесків;
• опис     всіх     видів     та     умов здійснення пенсійних виплат;
• порядок    визначення    розміру пенсійних виплат;
• строк, протягом якого здійсню­ються пенсійні виплати, та поря­док їх здійснення;
  • права та обов'язки вкладника,учасника фонду за даною пенсій­ною схемою;
  • інші умови,  що не суперечать законодавству.

Вкладники фонду мають право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на 6 місяців.

Пенсійний контракт

Для того, щоб стати вкладником пенсійно­го фонду, необхідно укласти пенсійний контракт, тобто договір між пенсійним фондом та його вкладником, згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпе­чення учасника (учасників) фонду за визна­ченою пенсійною схемою.

Якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь своїх працівників, пенсійний контракт укладається роботодав­цем з пенсійним фондом за вибором такого роботодавця.

• Пенсійний контракт укладається від імені пенсійного фонду його адміністра­тором. Він укладається у письмовій формі щонайменше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, який не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вклад­ник є учасником фонду.

Кожний вкладник фонду може укласти один або кілька пенсійних контрактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на користь їх учасників.

Істотними умовами пенсійного контракту є:

^ паспортні дані вкладника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне найменування, місцезнаходження (юридич­на адреса) постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника фонду (якщо вкладни­ком є юридична особа);

^ паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

^ посилання на обрану вкладником фон­ду пенсійну схему;

^ строк дії пенсійного контракту, умови його зміни та розірвання;

^ порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фонду у разі достро­кового розірвання пенсійного контракту або ліквідації пенсійного фонду;

^ прав а, обов'язки, відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів;

^ розмір пенсійних внесків та умови йо­го зміни.

У пенсійному контракті також можуть бу­ти зазначені інші умови за згодою сторін. Пенсійний контракт повинен відповідати положенням статуту пенсійного фонду і обов'язково містити застереження про те, що держава не несе відповідальності за зо­бов'язаннями пенсійного фонду.

Разом з примірником пенсійного кон­тракту адміністратор повинен надати вкладнику та учаснику фонду: пам'ятку з роз'ясненням основних положень пенсійного контракту, копію пенсійної схе­ми, витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на вимогу вклад­ника фонду — копію статуту пенсійного фонду. Крім того, вкладнику (учаснику) фонду надається інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють уп­равління активами, та зберігача пенсійно­го фонду, яка включає їх реєстраційні, банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій.

Вкладник, який є учасником фонду, має право вимагати зміни його умов або розірвати укладений контракт в од­носторонньому порядку. Однак у разі розірвання пенсійного контракту та­кий вкладник зобов'язаний укласти новий пенсійний контракт з іншим недержавним пенсійним фондом або договір з страховою організацією чи відкрити у банку пенсійний депозитний рахунок. При цьому витрати на переведення пенсійних коштів такого вкладника здійснюються за його рахунок.

У разі припинення трудових відносин з роботодавцем-засновником або робото­давцем — платником корпоративного НПФ його учасник зобов'язаний розірвати пенсійний контракт з таким фондом; пенсійні кошти такого учасника перево­дяться до іншої фінансової установи за йо­го рахунок. А у разі припинення трудових відносин згідно з пунктом 1 частини пер­шої статті 40 Кодексу законів про працю України витрати на переведення пенсійних коштів учасника до іншого пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку здійснюються за рахунок роботодавця.

Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписання вкладникомфонду та адміністратором і припиняє дію при настанні умов, визначених ст. 58 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Пенсійні внески

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачу­ються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов об­раних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Внески за страхуванням ризику настання інва­лідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків — 10 % мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачу­ються за кошти засновників цих фондів і робото­давців-платників, може визначатися у колектив­ному договорі з урахуванням вимог Закону Ук­раїни "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.

Пенсійні внески сплачуються шляхом зараху­вання відповідних грошових сум на поточні ра­хунки пенсійного фонду у зберігача.

Прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду складається з:

прибутку (збитку) від здійснення операцій з активами пенсійного фонду;

пасивних доходів, отриманих на активи пенсійного фонду (відсотки, які нараховують­ся та виплачуються на грошові кошти, розміщені на депозитних банківських рахун­ках, прибуток, який отримується на активи пенсійного фонду, розміщені у цінні папери, тощо).

Розподіл прибутку (збитку) між учасниками фонду здійснюється пропорційно сумам, відоб­раженим на їх індивідуальних пенсійних рахун­ках, на дату здійснення розподілу.

Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) здійснюється адміністрато­ром на індивідуальних пенсійних рахунках.

Встановлення мінімально гарантованої нор­ми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється.

Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов'язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фон­ду, щодо забезпечення мінімальної доходності на рівні офіційного індексу інфляції.

Облік прибутку (збитку) та його розподіл між учасниками фонду здійснюються адміністрато­ром не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про пода­ток з доходів фізичних осіб" звільняється від податку з доходів фізичних осіб сума сплачених працедавцем пенсійних внесків за договорами недержавного пенсійного забезпечення плат­ника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 % нарахованої таким працедавцем суми за­робітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачуються такі внески, але при цьому не ви­ще суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітно­го податкового року, помноженої на 1,4 та ок­ругленої до найближчих 10 гривень у розра­хунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

Відповідно до переліку витрат (підпункт 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"), дозволених до включення до складу податкового кредиту, платник податку має право включити до скла­ду податкового кредиту звітного року суму ви­трат платника податку на сплату за власний рахунок пенсійних внесків недержавному пенсійному фонду, за договорами недержавно­го пенсійного забезпечення, за пенсійним кон­трактом з НПФ як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв пенсійний контракт з НПФ):

а)   за пенсійним контрактом платника подат­ку — суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту6.5 статті 6 цього Закону (тобто суму місячно­го прожиткового мінімуму, діючого для пра­цездатної особи на 1 січня звітного податково­го року, помножену на 1,4 та округлену до най­ближчих 10 грн., у 2004 р.  — 540 грн. на місяць);

б)   за пенсійним контрактом на користь тако­го члена сім'ї — 50  % суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Зако­ну, у розрахунку на кожного такого члена сім'ї,у 2004 р. — 270 грн. на місяць.

Членами сім'ї фізичної особи першого сту­пеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про податок з до­ходів фізичних осіб", якщо працедавці платни­ка податку або членів його сім'ї першого ступе­ня споріднення є вкладниками недержавних пенсійних фондів, згідно з підпунктом "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 цього Зако­ну, то гранична сума, встановлена підпунктом "а" або "б" цього підпункту, зменшується для відповідного учасника недержавного пенсійно­го фонду на суму внесків до недержавних пенсійних фондів, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.

Види пенсійних виплат, які здійснюються із системи

недержавного пенсійного забезпечення

Учасники недержавного пен­сійного фонду можуть отримувати такі види пенсійних виплат:

• пенсія на визначений строк;
• одноразова пенсійна виплата;
• довічна пенсія.

Пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата виплачуються учаснику пенсійного фонду адміністратором фонду від імені фонду.

Довічна пенсія виплачується учаснику виключно страховою організацією, яка обирається учасником пенсійного фонду після досягнення пенсійного віку.

Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Держфінпослуг. Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.

Право на пенсійні виплати.

Пенсійні виплати здійснюються учаснику чи його спадкоємцям у грошовій формі за раху­нок пенсійних коштів, які накопичені у фонді та обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, за умови набуття права на недержавну (додаткову) пенсію відповідно до діючого законодавства України.

Підставою для отримання пенсійних виплат може бути:

• Досягнення учасником фонду пенсійно­го віку, визначеного ним у заяві про пен­сійні виплати. Пенсійний вік, що визна­чається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного ві­ку, який дає право на пенсію за загаль­нообов'язковим державним пенсійним страхуванням, не більше ніж на 10 ро­ків, якщо інше не визначено законами.
• Визнання учасника фонду інвалідом.

У разі набуття учасником фонду права на отримання пенсії по інвалідності за систе­мою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування учасник має право визначити свій пенсійний вік після настан­ня інвалідності без урахування обмежень, та подає відповідну заяву адміністратору.

• Медично  підтверджений  критичний стан   здоров'я   (онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду.
• Виїзд учасника  фонду  на  постійне проживання за межі України.

У разі виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України, учасник має право отримати одноразову пенсійну ви­плату без обмежень щодо пенсійного віку, та подає відповідну заяву адміністратору.

•   Смерть учасника фонду.

У разі смерті учасника фонду пенсійна виплата здійснюється його спадкоємцям.

Виплата пенсії на визначений строк, що здійснюється за рахунок коштів пенсійно­го фонду, розпочинається з дня досягнення учасником фонду віку, визначеного в його заяві, із здійсненням першої виплати про­тягом 45 робочих днів.

Одноразова пенсійна виплата здійснюєть­ся за умов, визначених статтею 65 Закону України "Про недержавне пенсійне забез­печення".

Законом заборонена відмова або за­тримка в здійсненні пенсійних виплат, крім випадків, передбачених Законом. У разі відмови або затримки пенсійних виплат учасник фонду має право оскаржити дії осіб, які здійснюють пенсійні виплати, до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України або до суду. Порушення строків здійснення пенсійних виплат є підставою для застосування санкцій, встановлених Законом.

Пенсійні виплати з пенсійного фонду здійснюються незалежно від отримання виплати за загальнообов'язковим пенсій­ним страхуванням або з інших джерел.

Одноразова пенсійна виплата

Пенсійна виплата може здійснюва­тися адміністратором одноразово на вимогу учасника (а у разі смерті учасника — його спадкоємців) фон­ду в разі:

• медично підтвердженого кри­тичного стану здоров'я (онко-захворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учас­ника фонду;
• коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасни­ка фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
• виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України;
• смерті учасника фонду.

Для отримання пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, учасники фонду, а у разі смерті учасника — його спадкоємці, подають адміністратору за­яву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати згідно з законодавством України.

Пенсійна виплата провадиться протягом п'яти робочих днів після от­римання відповідної заяви та докумен­тів та визначається виходячи із суми пенсійних коштів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на отримання такої виплати.

У разі порушення строку пенсійної виплати адміністратор за власний раху­нок сплачує отримувачу пенсійної випла­ти, що здійснюється одноразово, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Націо­нального банку України в розрахунку на 1 день від суми, що підлягала виплаті, за кожний день прострочення платежу, у порядку, визначеному Держфінпослуг.

Пенсія на визначений строк

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду:

• за бажанням учасника фонду,який має право на отриманняпенсійних виплат відповідно дойого заяви;
• на вимогу учасника фонду (з днявиникнення у нього права згідноз умовами пенсійного контрак­ту   на   страхування   довічноїпенсії, якщо придбання довічногоануїтету може негативно впли­нути на розмір пенсійних ви­плат).

Пенсія на визначений строк розра­ховується виходячи із строку не менше як десять років від початку здійснення першої виплати.

Виплата пенсії на визначений строк може здійснюватися з такою періодич­ністю:

• щомісячно;
• щоквартально;
• один раз на шість місяців.

У разі прийняття учасником рішення про виплату пенсії на визначений строк фондом, учасник подає заяву встановле­ного зразка адміністратору фонду.

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором фонду від імені фонду в грошовій формі шляхом перерахування коштів на власний рахунок учасника у банку або поштовим переказом за бажанням учасника.

Протягом періоду виплати пенсії на визначений строк учасник фонду у будь-який час може:

*     перейти до іншого пенсійногофонду   з   метою   подальшогоотримання    пенсії    обраноговиду. При цьому пенсійний фонд,до   якого   перейшов   учасникфонду,    продовжує    виплатутакої пенсії протягом строку,що залишився;

*     укласти із страховою організа­цією договір страхування довіч­ної пенсії з оплатою такого до­говору   за рахунок   пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійно­му рахунку в пенсійному фонді.

Довічна пенсія

Учасник фонду при досягненні пенсій­ного віку, який визначається відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", має право отримувати до­вічну пенсію (довічний ануїтет). Довічна пенсія виплачується учаснику фонду страховою організацією, з якою цей учас­ник уклав договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, пере­рахованих страховій організації.

Договір страхування довіч­ної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхування з урахуванням вимог, передбачених Законом та пенсійним контрактом, після на­стання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до Закону.

Учасник письмово повідомляє адміністратора фонду про обрану ним страхову організацію та подає йому письмову заяву встановленого зразка про перерахування до цієї страхової організації пенсійних коштів, що обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді. Учасник фонду має право пе­рерахувати до страхової організа­ції свої пенсійні кошти повністю або частково.

У разі несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасника фонду страхо­вій організації адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Націо­нального банку України в розрахунку на 1 день від суми, що піддягає перерахуванню, за кожний день прострочення платежу.

У разі коли сума пенсійних коштів, що підлягає перерахуванню страховій організації, не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Держфінпослуг, учасник фонду (а в разі смерті — спадкоємці) має право отримати належні йому пенсійні ко­шти як одноразову пенсійну виплату.

Назад